Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (4) | Журнали та продовжувані видання (1) | Автореферати дисертацій (2) | Реферативна база даних (56) | Авторитетний файл імен осіб (1) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Будрейко О$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 29 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Морозов О. В. Оцiнка фiзичної активностi у здорових та хворих на цукровий дiабет дiтей i пiдлiткiв (огляд лiтератури та власнi данi) [Електронний ресурс] / О. В. Морозов, О. А. Будрейко // Проблеми ендокринної патології. - 2013. - № 4. - С. 78-87. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pep_2013_4_11 | |||
| 2. | 
Будрейко О. А. Застосування аналогів інсуліну в дітейта підлітків: проблемні питання та можливості досягнення оптимальної компенсації цукрового діабету 1го типу [Електронний ресурс] / О. А. Будрейко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2013. - № 2. - С. 87-93. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2013_2_17 Надано аналіз даних наукових досліджень щодо результатів застосування інсулінових аналогів у комплексному лікуванні цукрового діабету 1 типу в дітей та підлітків. Обговорено проблему мітогенного потенціалу препаратів інсуліну та шляхи попередження його реалізації за умов реальної клінічної практики. Обгрунтовано доцільність використання в дітей та підлітків аналогів інсуліну глюлізину і гларгіну для досягнення оптимальної компенсації завдяки їх високій ефективності та достатньому рівню безпеки, що знайшло відображення в міжнародних консенсусах і клінічних настановах (ISPAD та IDF). | |||
| 3. | 
Шляхова Н. В. Вікові та статеві особливості виявів метаболічного синдрому в дітей та підлітків [Електронний ресурс] / Н. В. Шляхова, О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2014. - № 2. - С. 14-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2014_2_4 Мета роботи - оцінити поширеність компонентів метаболічного синдрому (МС) і біохімічні показники в дітей та підлітків, що страждають на ожиріння, залежно від віку та статі. Проведено комплексне обстеження 354 дітей віком 6 - 18 років, у тому числі 40 дітей віком 6 - 9 років (22 хлопчики і 18 дівчаток) та 314 дітей і підлітків віком 10 - 18 років (192 хлопці та 122 дівчини) з ожирінням. У 106 хворих віком 10 - 18 років (72 хлопці та 34 дівчини) зареєстровано вияви МС за критеріями IDF (2007). Визначено показники ліпідного спектра крові (рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів низької та дуже низької щільності). Стан вуглеводного обміну оцінювали за рівнем глюкози крові та імунореактивного інсуліну (ІРІ) із розрахунком показників інсулінорезистентності (HOMA-IR), чутливості до інсуліну (НОМА-% S) та секреторної функції <$Ebeta>-клітин підшлункової залози (НОМА-% <$Ebeta>) за допомогою моделі НОМА2 (Homeostasis Model Essessment) з використанням НОМА Calculator v. 2.2. Статистичний аналіз здійснено з використанням SPSS 19.0. Поширеність МС серед дітей віком 10 - 18 років становила 33,7 % і вірогідно не залежала від віку у хлопців (41,4 % у 10 - 15 років і 41,9 % у 16 - 18 років), на відміну від дівчат, у яких поширеність МС удвічі зростала з віком (20,6 % у 10 - 15 років і 46,2 % у 16 - 18 років). Виявлено достатню кількість критеріїв для встановлення діагнозу МС у 7,5 % дітей молодшого віку (6 - 9 років). У дітей з МС були вищі рівні глюкози натще, ІРІ, НОМА-IR, ТГ, мікроальбумінурії та знижена секреторна функція <$Ebeta>-клітин підшлункової залози. Доведено, що найстійкіші складники МС у пацієнтів дитячого віку - це ожиріння, артеріальна гіпертензія (із перевагою у хлопців) і зниження рівня ХС ЛПВЩ (незалежно від статі). Гіпертригліцеридемія - менш значущий критерій МС у дітей, за винятком хлопців віком 10 - 15 років. Серед порушень вуглеводного обміну, асоційованих з виявами МС у дітей, більш значущою є інсуліноррезистентність (у 75 - 88 % випадків, а не дисглікемія, яка виявляється у складі МС лише у 27 % хворих віком 10 - 15 років і зростає до 42 % серед хворих віком 16 - 18 років, переважно у хлопців старшої рупи, у більшої половини з яких (58 %) гіперглікемія натще слугує критерієм МС. Висновки: серед дітей і підлітків з ожирінням поширені ознаки МС, частота й характер виявів якого залежать як від віку, так і від статі. Найпоширеніші складники МС у пацієнтів дитячого віку - підвищення артеріального тиску та зниження рівня ХС ЛПВЩ. Ознаки МС можуть виявлятися вже у дітей молодшого шкільного віку, що зумовлює важливість профілактики та лікування ожиріння своєчасно, починаючи з раннього дитинства. | |||
| 4. |
Будрейко О. А. Особливості продукції судинного ендотеліального фактора росту (VEGF) у дітей із цукровим діабетом 1 типу [Електронний ресурс] / О. А. Будрейко, О. В. Морозов, Н. В. Шляхова, С. О. Чумак // Український журнал дитячої ендокринології. - 2014. - № 3. - С. 14-18. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2014_3_4 Мета роботи - визначити сироваткові рівні судинного ендотеліального фактора росту (VEGF) у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу, залежно від метаболічної компенсації та рівня фізичної активності (ФА). У 46 дітей та підлітків 7 - 18 років, хворих на ЦД 1 типу, досліджено показники вуглеводного обміну, ліпідного спектра крові, вмісту VEGF у сироватці, мікроальбумінурії в ранковій порції сечі. Стан мікроциркуляції вивчено за допомогою капіляроскопії з обчисленням загального капіляроскопічного індексу (ЗКІ). Оцінено рівень ФА протягом 7 днів, зокрема активність у школі, після школи й під час вихідних, за допомогою адаптованого модифікованого опитувальника. У дітей із ЦД 1 типу виявлено зниження рівня VEGF порівняно з їх здоровими однолітками ((<$E92,9~symbol С~10,2>) і (<$E137,12~symbol С~12,5>) пг/мл відповідно; p << 0,05), яке більшою мірою виявлялося в дівчат, ніж у хлопців. Погіршення мікроциркуляції супроводжувалося зростанням рівня VEGF від (<$E71,3~symbol С~15,9>) до (<$E101,5~symbol С~19,8>) пг/мл, але в межах, нижчих за контрольні показники. В усіх групах хворих з високою ФА рівень VEGF наближувався до контрольних показників, не досягаючи їх повною мірою, але найбільшим вміст VEGF виявився в групі хворих з низькою ФА на тлі оптимального глікемічного контролю ((<$E297,3~symbol С~89,3>) пг/мл), що супроводжувалося найвищою серед усіх груп добовою дозою екзогенного інсуліну ((<$E1,23~symbol С~0,06>) ОД/кг/добу). Встановлено позитивні кореляційні зв'язки вмісту VEGF з рівнями атерогенних фракцій ліпопротеїдів, але не з показниками глікемії (натще, иостпрандіальїюї, добових її коливань). Висновки: продукція VEGF у дітей, хворих на ЦД 1 типу, знижена, тісно пов'язана з метаболічною декомпенсацією хвороби, причому більшою мірою з дисліпідемією, ніж із дисглікемією, та може частково відновлюватися на тлі посилення фізичної активності. | |||
| 5. | 
Тяжка О. В. Експресія генів ALDOC, TIGAR, ENO1 та ENO2 у клітинах крові дітей чоловічої статі з ожирінням, ускладненим резистентністю до інсуліну [Електронний ресурс] / О. В. Тяжка, Д. О. Мінченко, О. С. Молявко, В. В. Давидов, О. А. Будрейко, Д. К. Кулєшова, О. Г. Мінченко // Современная педиатрия. - 2014. - № 6. - С. 112-115 . - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sped_2014_6_26 Мета роботи - дослідити рівень експресії генів, які задіяні у гліколітичному шляху метаболізму глюкози, у клітинах крові дітей чоловічої статі з ожирінням, що мали як нормальну, так і порушену чутливість до інсуліну. Дослідження проведено на 3-х групах дітей чоловічої статі віком біля 14 років: нормальних (контроль) та з ожирінням, що мали як нормальну, так і порушену чутливість до інсуліну. З клітин крові виділяли РНК і за методом кількісної полімеразної ланцюгової реакції визначали рівень експресії генів, які задіяні у гліколізі. Встановлено, що рівень експресії генів альдолази C (ALDOC) та регулятора гліколізу та апоптозу, що індукується TP53 (TIGAR), збільшується, а генів ENO1 та ENO2 суттєво не змінюється у клітинах крові за умов ожиріння та нормальної чутливості до інсуліну у порівнянні з контрольною групою, але за умов резистентності до інсуліну на фоні ожиріння спостерігається зниження рівня експресії генів енолаз ENO1 і ENO2, за відсутності змін у рівні експресії генів ALDOC та TIGAR, у порівнянні з групою дітей, що мали ожиріння та нормальну чутливість до інсуліну. Висновки: у клітинах крові за умов ожиріння порушується експресія групи генів, які задіяні у гліколітичному шляху метаболізму глюкози, але з резистентністю до інсуліну за умов ожиріння асоціюються лише зміни в рівні експресії генів ENO1 і ENO2, які, можливо, причетні до розвитку резистентності до інсуліну та порушення толерантності до глюкози. | |||
| 6. | 
Будрейко О. А. Формування ускладненого перебігу ожиріння у дітей [Електронний ресурс] / О. А. Будрейко, Н. В. Шляхова, Л. Д. Нікітіна, Н. В. Філіпова, Е. А. Михайлова // Ендокринологія. - 2014. - Т. 19, № 4. - С. 279-280. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/enkrl_2014_19_4_18 | |||
| 7. | 
Ковальова В. І. Визначення ролі спадкових факторів та несприятливих чинників перинатального розвитку у формуванні ожиріння у дітей та підлітків [Електронний ресурс] / В. І. Ковальова, О. А. Будрейко, Г. В. Косовцова // Фактори експериментальної еволюції організмів. - 2015. - Т. 16. - С. 201-205. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/feeo_2015_16_44 | |||
| 8. |
Косовцова Г. В. Показники ліпідного спектра в дітей, хворих на ожиріння, при застосуванні метформіну [Електронний ресурс] / Г. В. Косовцова, О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2015. - № 1. - С. 14-18. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2015_1_4 Мета роботи - вивчити вплив метформіну на показники ліпідного профілю в дітей та підлітків із ожирінням. Обстежено 115 дітей із ожирінням віком 8 - 16 років. Залежно від лікування пацієнтів поділили на основну групу (n = 64; 30 дівчат і 34 хлопці), в якій на тлі базисного лікування хворим призначали метформін протягом 3 міс, та групу порівняння (n = 51; 26 дівчат і 25 хлопців), в якій застосовували лише базисну терапію. Хворі обстежені з оцінкою антропометричних та клінічних параметрів, показників ліпідного спектра крові, глікемії, інсулінемії та розрахунком індексу інсулінорезистентності НОМА. Статистичну обробку одержаних результатів здійснено з використанням пакетів прикладних програм Microsoft Excel та SPSS17.0. Призначення метформіну сприяло поліпшенню показників ліпідного спектра у хлопців та дівчат основної групи, що зумовило зменшення коефіцієнта атерогенності (КА) відповідно на 22,84 і 21,13 %, на відміну від групи порівняння, у представників якої, навпаки, відбулося помірне погіршення ліпідного профілю зі збільшенням КА відповідно на 12,26 і 14,21 %. Через 9 - 12 міс в обох групах хворих на ожиріння із супутньою інсулінорезистентністю відзначено відновлення негативних зсувів показників ліпідного профілю незалежно від статі. У групі порівняння погіршення показників ліпідного спектра крові відзначали лише у хлопців, що супроводжувалося прогресуванням інсулінорезистентності. Висновки: застосування метформіну в дітей із ожирінням, яке супроводжувалось інсулінорезистентністю, зумовлювало позитивну динаміку показників ліпідного спектра крові протягом перших 4 - 6 міс спостереження з подальшим погіршенням цих показників протягом наступних 6 міс із більш помітним зниженням ефективності терапії метформіном у віддалені терміни у хлопців у порівнянні з дівчатами. | |||
| 9. |
Плехова О. І. Традиції та інновації в розвитку дитячої ендокринології 50-річний досвід роботи відділення ендокринології ДУ "Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України" [Електронний ресурс] / О. І. Плехова, О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2015. - № 1. - С. 74-81. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2015_1_18 | |||
| 10. |
Будрейко О. А. Характеристика серцевосудинної системи дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу, залежно від рівня їх фізичної активності [Електронний ресурс] / О. А. Будрейко, О. В. Морозов, С. О. Чумак // Український журнал дитячої ендокринології. - 2015. - № 2. - С. 28-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2015_2_6 | |||
| 11. |
Будрейко О. А. Клінічний випадок дисгенезії гонад у складі комбінованого хромосомного мозаїцизму в дівчини [Електронний ресурс] / О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2015. - № 2. - С. 62-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2015_2_12 | |||
| 12. |
Будрейко О. А. Слово редактора [Електронний ресурс] / О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2015. - № 3-4. - С. 7. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2015_3-4_3 | |||
| 13. |
Будрейко О. А. Удосконалення навчання самоконтролю цукрового діабету 1 типу в дітей та підлітків. Методичні рекомендації [Електронний ресурс] / О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2016. - № 1. - С. 67-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2016_1_14 | |||
| 14. | 
Морозов О. В. Вплив фізичної активності на окиснювальний дисбаланс при цукровому діабеті 1 типу у дітей [Електронний ресурс] / О. В. Морозов, О. А. Будрейко // Галицький лікарський вісник. - 2014. - Т. 21, число 3. - С. 39-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glv_2014_21_3_16 Цукровий діабет (ЦД) тісно пов'язаний з розвитком оксидативного стресу (ОС), який є важливим як патогенетичний фактор негативних наслідків хвороби. Вплив фізичної активності (ФА) на формування ОС у дітей до цього часу залишається невизначеним. Мета роботи - вивчити показники перекисного окиснення та антиоксидантного захисту у разі ЦЦ 1 типу у дітей з різним рівнем ФА. У 98 дітей віком 7 - 18 років, хворих на ЦД 1 типу проводилось вивчення стану компенсації вуглеводного обміну, показників перекисного окиснення протеїнів (карбоніловані білки - КБ) та ліпідів (дієнові кон'югати - ДК), антиоксидантного захисту (глутагіонпероксидаза - ГПО, супероксиддисмутаза - СОД, загальна антиоксидантна активність - ЗАА). Рівень ФА досліджено за допомогою адаптованого, модифікованого опитувальника. У дітей з ЦД 1 типу виявлено ознаки підвищення гівня КБ ((<$E0,98~symbol С~0,04>) од/мл проти (<$E0,87~symbol С~0,05>) од/мл в контролі, p << 0,05) та зниження рівня ДК ((<$E5,89~symbol С~0,44>) мкмоль/л проти з (<$E11,3~symbol С~3,6>) мкмоль/л в контролі, p << 0,05). Стан антиоксидантного захисту (АОЗ) характеризувався помірним підвищенням показника ГПО ((<$E10,95~symbol С~0,35>) мкмоль/мл/хв, у порівнянні з контролем (<$E10,18~symbol С~0,31>) мкмоль/мл/хв, p << 0,05) поряд зі зниженням СОД ((<$E1,25~symbol С~0,03> од/мл/хв) проти (<$E1,48~symbol С~0,02> од/мл/хв в контролі, p << 0,05) на тлі збереження ЗАА ((<$E0,11~symbol С~0,10>) моль/л). Збільшення рівня HbA | |||
| 15. |
Пархоменко Л. К. Комплексне диференційоване лікування неалкогольної жирової хвороби печінки в підлітків з ожирінням [Електронний ресурс] / Л. К. Пархоменко, О. А. Будрейко, Л. А. Страшок, А. В. Єщенко, Е. М. Завеля, М. Ю. Ісакова // Український журнал дитячої ендокринології. - 2016. - № 3. - С. 24-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2016_3_5 Мета роботи - оцінити ефективність застосування гепатопротекторів у комплексному лікуванні підлітків з ожирінням та неалкогольною жировою хворобою печінки. Обстежено 110 підлітків віком 10 - 18 років, хворих на ожиріння та з інсулінорезистентністю, яким проведено УЗД печінки та жовчовивідної системи, визначено показники білкового, пігментного та ліпідного обмінів. У всіх хворих під час терапії ожиріння застосовували метформін. За результатами клінічного та лабораторно-інструментального дослідження пацієнтів розподілили на 3 групи: 1-ша група (30 осіб) - хворі, які не мали скарг з боку травного тракту, але в них під час УЗД виявили ознаки дисфункціональних розладів біліарного тракту (ДРБТ), і їм призначали препарати есенціальних фосфоліпідів (ЕФ); 2-га група (50 осіб) - хворі з клінічними та УЗ-ознаками ДРБТ, яким призначали препарати екстракту артишоку; 3-тя група (30 осіб) - хворі з клінічними та УЗ-ознаками ДРБТ і біліарного сладжу, яким призначали препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДХК). Контрольне обстеження проводили після лікування та через 6 міс. Підлітки з ожирінням скаржилися на підвищення апетиту, біль у животі та порушення моторики верхніх відділів шлункового тракту. Болючість у правому підреберії визначалась у 92 % хворих. У всіх підлітків з ожирінням виявлено ознаки помірної атерогенної дисліпідемії. За даними УЗД, у третини хворих були ознаки стеатогепатозу. У хворих, які одержували препарати ЕФ, характер змін морфофункціонального стану печінки був таким же, як і у пацієнтів, що одержували лише метформін. У підлітків, котрі вживали препарати екстракту артишоку, зменшилися вияви гіпотонії жовчного міхура (ЖМ), визначалося суттєвіше зменшення ознак стеатогепатозу, ніж у групі порівняння. Лікування із застосуванням УДХК сприяло покращанню скорочувальної функції ЖМ, гомогенізації жовчі, зменшенню явищ стеатозу та стабілізації цих показників через 6 міс від початку лікування, на відміну від хворих групи порівняння. Висновки: призначення ЕФ у віковому дозуванні протягом 1,5 - 2-х міс у межах комплексної терапії ожиріння в підлітків без скарг з боку органів травлення не має переваг у порівнянні з хворими, які одержували лише метформін. За наявності гіпотонії ЖМ обгрунтоване призначення екстракту артишоку протягом 1,5 - 2-х міс. За клінічних ознак ДРБТ та біліарного сладжу доцільне призначення препаратів УДХК протягом 2 - 3-х міс. Позитивний ефект від терапії через 6 міс спостерігається лише у хворих, які були мотивовані щодо зміни способу життя. | |||
| 16. |
Турчина С. І. Особливості продукування мелатоніну та ефективність лікування підлітків з ожирінням [Електронний ресурс] / С. І. Турчина, О. А. Будрейко, Г. В. Косовцова, Л. А. Страшок // Український журнал дитячої ендокринології. - 2017. - № 1. - С. 21-26. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2017_1_6 Мета роботи - вивчити зміни екскреції мелатоніну в підлітків, хворих на ожиріння, із різною ефективністю диференційованої терапії. Під динамічним спостереженням перебували 132 підлітки (57 дівчат і 75 хлопців) віком 14 - 18 років, хворих на ожиріння, котрі одержували диференційовану терапію, характер якої був зумовлений наявністю ускладнень і супутніх захворювань. Стан печінки вивчали клініко-лабораторними та інструментальними методами. Досліджували ліпідний спектр крові, визначали ознаки інсулінорезистентності, інтенсивність окиснювального стресу та загальну антиоксидантну активність. Показники добової екскреції мелатоніну оцінювали з урахуванням сезонної вікової норми та статі підлітка. Незалежно від характеру одержаної терапії у хворих із вираженою позитивною клінічною та метаболічною динамікою вже під час первинного обстеження статистично значуще частіше реєстрували нормальні показники гормона. Прогресування клінічних та метаболічних ознак захворювання (формування дисліпопротеїдемії, інсулінорезистентності та збільшення інтенсивності окиснювального стресу) супроводжувалося зменшенням рівня мелатоніну. Позитивна динаміка від лікування, навпаки, відбувалася на тлі вищих показників мелатоніну. Висновки: зменшення рівня мелатоніну під час первинного обстеження - прогностична ознака недостатньої ефективності лікування ожиріння в підлітків. Позитивні зміни у клінічних і метаболічних показниках під час лікування незалежно від його характеру відбуваються на тлі збільшення продукції мелатоніну. У підлітків із вихідним низьким рівнем екскреції мелатоніну доцільне застосування препаратів і методів, спрямованих на збільшення його продукції, для підвищення ймовірності ефективного лікування. | |||
| 17. |
Шушляпіна О. В. Вплив інсулінорезистентності на функціональний стан щитоподібної залози у дітей з ожирінням [Електронний ресурс] / О. В. Шушляпіна, О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2017. - № 2. - С. 18-23. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2017_2_4 Мета роботи - вивчити особливості функціонального стану щитоподібної залози (ЩЗ) залежно від наявності інсулінорезистентності у дітей з ожирінням. Обстежено 213 дітей з ожирінням віком від 6 до 16 років, яких було розподілено на 2 групи залежно від наявності інсулінорезистентності за індексом HOMA-IR, а також на 4 групи залежно від наявності тиреопатії. Діагностику тиреоїдної патології здійснювали за допомогою пальпаторного та ультразвукового дослідження ЩЗ, визначення антитиреоїдних антитіл, рівня тиреотропного гормона, вільного тироксину та трийодтироніну у сироватці крові за допомогою імуноферментного методу. За величиною співвідношення тиреотропного гормона і вільного тироксину визначали наявність мінімальної тиреоїдної недостатності. Всім дітям проведено дослідження вмісту інсуліну, глюкози в крові та визначення індексу HOMA-IR. Встановлено, що у дітей з ожирінням наявність інсулінорезистентності впливала лише на формування автоімунного тиреоїдиту, частота якого серед хворих зі зниженою чутливістю до інсуліну була в 5 разів вищою у порівнянні з пацієнтами без інсулінорезистентності. З порушень тиреоїдної регуляції найчастіше виявляли патологічні зміни вмісту тиреотропного гормона, переважно у вигляді його збільшення (на 17,9 %). Зв'язок гіпотиреозу зі зниженням чутливості до інсуліну встановлено у хворих на автоімунний тиреоїдит, у яких підвищення рівня тиреотропного гормона мало місце лише за наявності інсулінорезистентності. Зниження тиреоїдної функції у дітей з ожирінням без тиреопатій та з мінімальними змінами структури ЩЗ виявляли частіше за умови нормальної чутливості до інсуліну, особливо у хлопчиків. Висновки: інсулінорезистентність має значущий негативний вплив на формування автоімунного тиреоїдиту та зниження функції ЩЗ у дітей з ожирінням. Існують гендерні відмінності у негативному впливі зниженої чутливості до інсуліну на формування патології ЩЗ у разі ожиріння, зокрема більша схильність до її виникнення у хворих чоловічої статі, що підтверджено розвитком автоімунного тиреоїдиту в хлопчиків з ожирінням лише за наявності інсулінорезистентності, а також тенденцією до зниження функції ЩЗ за нижчих значень HOMA-IR у хлопчиків у порівнянні з дівчатками. | |||
| 18. |
Будрейко О. А. Біосиміляри в терапії цукрового діабету 1 типу: потенційні ризики застосування в пацієнтів дитячого віку [Електронний ресурс] / О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2017. - № 2. - С. 52-61. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2017_2_10 Проблема використання біосимілярів інсуліну у хворих на цукровий діабет останніми роками набуває все більшої актуальності через закінчення терміну патентування найефективніших інсулінових препаратів, зокрема золотого стандарту базальної інсулінотерапії гларгіну. Наведено аналіз особливостей перебігу цукрового діабету 1 типу у хворих дитячого віку в аспекті підвищеної імунної реактивності та активного продіабетогенного антитілоутворення. На підставі аналізу численних наукових досліджень обгрунтовано необхідність урахування високого потенційного ризику застосування у дітей та підлітків препаратів інсуліну з непередбаченими властивостями, що характеризує більшість відомих наразі біосимілярів інсуліну гларгіну. | |||
| 19. | 
Шушляпіна О. В. Особливості патології щитоподібної залози у дітей з ожирінням [Електронний ресурс] / О. В. Шушляпіна, О. А. Будрейко // Перинатология и педиатрия. - 2015. - № 4. - С. 111-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/perynatology_2015_4_25 Мета роботи - вивчити особливості патології щитоподібної залози в дітей з ожирінням. У 121 хворого на ожиріння, віком 6-16 років, на основі комплексного обстеження виявлено тиреопатії (дифузний нетоксичний зоб, аутоімунний тиреоїдит та неоднорідність структури щитоподібної залози без збільшення об'єму та відсутністю антитиреоїдних антитіл). За допомогою обчислення коефіцієнта ТТГ/fТ4 визначено стан мінімальної тиреоїдної недостатності (ТТГ/fТ4 у межах 0,19 - 0,29) та субклінічного гіпотиреозу (ТТГ/fТ4>0,29). Хворі розділені за статтю (51 дівчина та 70 хлопців) та віком відповідно до стадії пубертату (I група - 6 - 9 років, препубертат; II група - 10 - 13 років, ранній пубертат; III група - 14 - 16 років, пубертат). Найпоширенішою тиреопатісю у дітей з ожирінням був дифузний нетоксичний зоб (31,2 %). Аутоімунний тиреоїдит діагностовано у 3,9 % дітей, неоднорідність структури щитоподібної залози - у 7,5 %. У цілому по групі рівень ТТГ був вищим за 4,0 мМО/мл у 17,3 % та найбільшим був у і групі (4,5 мМО/мл), особливо у хлопців (4,8 мМО/мл), і спостерігався частіше у хворих з аутоімунним тиреоїдитом (4,6 мМО/мл проти 3,2 мМО/мл у контролі, <$E р~<<~0,1>), а також у дітей з ожирінням та неоднорідністю структури щитоподібної залози (4,6 мМО/мл). Мінімальна тиреоїдна недостатність виявлена у всіх групах хворих, частіше - у препубертатному віці (36,3 %) і групах з аутоімунним тиреоїдитом і неоднорідністю структури щитоподібноїзалози (33,3 %). Висновки: найбільш вразливим періодом для виникнення тиреоїдної дисфункції є період препубертату, особливо в хлопців, що потребує моніторингу стану щитоподібної залози у хворих на ожиріння молодшого віку та чоловічої статі. Неоднорідність структури щитоподібної залози в дітей з ожирінням, навіть за відсутності інших ознак аутоімунного тиреоїдиту, можна вважати фактором ризику формування тиреоїдної недостатності, що потребує моніторингу стану щитовидної залози в таких пацієнтів. | |||
| 20. |
Будрейко О. А. Вроджена дисфункція кори надниркових залоз [Електронний ресурс] / О. А. Будрейко // Український журнал дитячої ендокринології. - 2017. - № 3-4. - С. 64-65. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujde_2017_3-4_10 | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |